Наші земляки - Каталог статей - Христинівчани
Четвер, 23.02.2017, 10:24
Головна Реєстрація RSS
Вітаємо Вас, Гость



Випадкове оголошення
Наше опитування
Скільки Вам років?
Всього відповідей: 579
Реклама
Форма входу
Логін:
Пароль:
Категорії
Рідний край [39]
Статті про наш рідний край
Наші спортивні досягнення [3]
В даній категорії розміщуються матеріали стосовно спортивного життя нашого міста та району.
Наші земляки [67]
В цьому розділі розміщуються статті про жителів нашого краю.
Творчість Христинівчан [17]
В цьму розділі розміщуються вірші та проза, написані нашими земляками.
Освіта, культура [13]
Різне [10]
Східнотрипільська культура на землях христинівщини [10]
Автор матеріалу - Петро Іванович Горохівський

Пошук
Курси валют
Ціни на паливо
Цены на бензин
Найближчі свята
Календар свят і подій
Статистика порталу
Онлайн всього: 54
Гостей: 54
Користувачів: 0

Статистика користувачів

Сьогодні завітали

»Зареєстрованих на порталі
Всього: 921
Нових за місяць: 10
Нових за тиждень: 0
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0
» З них
Хлопців: 699
Дівчат: 222


Лічильники статистики

Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Наші земляки

У категорії матеріалів: 67
Показано матеріалів: 13-24
Сторінки: « 1 2 3 4 5 6 »

Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам

   Рябий Василь Андрійович проживає в с. Христинівка. Народився в 1926 році в с. Івангород. У 1944 році був призваний на фронт. Воював у 26 танковому полку у складі 1-го Білоруського фронту. Брав участь у битві під Ясами, пройшов всю Польщу та дійшов до Берліна.

Наші земляки | Переглядівросмотров: 854 | Автор: Л.С. Сопова | Додав: admin | Дата: 25.07.2010

   Народився 30 червня 1939 р. у м. Христинівці Черкаської області. Його батько Варфоломій Миколайович (1904-1951) був робітником; мати Марія Семенівна (1909-1988) працювала робітницею радгоспу. Дружина Анатолія Варфоломійовича Валентина Андріївна (1941-2008) була біологом. Має сина Тараса (1975 р.н.) – спеціаліст з зовнішньоекономічних зв’язків та дочку Людмилу (1964) – за фахом філолог.

Наші земляки | Переглядівросмотров: 1387 | Додав: Неш | Дата: 12.06.2010

   Після закінчення семирічки навчалася в Києві в залізничному технікумі. На початку війни був створений відбудовчий поїзд, який складався з 35 платформ. Працювали на відрізку Київ-Казатин. Вже в перші ж дні почався наліт на Казатин, а там стояли поїзди з пораненими, кіннотою, евакуйованими. Коли ми туди приїхали там був жах: на стовпах висіли конячі, чоловічі частини і нам довелося все це прибирати та ремонтувати залізницю. Так ми і продовжували відновлювали колії аж до того часу, коли німецькі війська вже крокували нашою землею. Пам’ятаю, було дуже страшно –  їде наш поїзд, а всюди горять скирти соломи, гудуть трактори, біжать діти, жінки і всі просять, щоб їх забрали. Та ми їхали зовсім в інші місця, і тоді доводилося пересаджувати незапланованих пасажирів на інші потяги.

Наші земляки | Переглядівросмотров: 1058 | Автор: Олександр Неситов | Додав: admin | Дата: 20.05.2010

   Воювати почав у лютому 1945 року. Закінчив школу молодших командирів (сержантський склад), потім потрапив на пересильний пункт у Житомир, звідти на Бендери, далі – Угорщина, Чехословаччина, перемогу зустрічав під Прагою. В Альпах бойові дії продовжувалися до 12 травня, поки не пригнали «Катюші». Відсвяткували перемогу, побудували табори, відпочили.

Наші земляки | Переглядівросмотров: 643 | Автор: Олександр Неситов | Додав: admin | Дата: 20.05.2010

   Коли почалася війна я навчався у ФЗО Смілянського ліспромхозу у Млієві. Одного дня зібралися грати у футбол, як почули по радіо повідомлення про початок війни. Через тиждень нас евакуювали у Донецьку область, а потім направили копати протитанкові рови. Згодом потрапили аж у Сталінград. Там працювали на заводі «Червоний Жовтень», а в березні мене викликали у військкомат та запропонували служити у парашутних військах. Так я потрапив у школу десантних військ, де навчався на радиста. Пам’ятаю, як на чужині якось почув голос жінки: «Жени корову до хати». Кинувся розпитувати звідки ця жінка – виявилось, з Теплика, а я, кажу, з Орадівки. Та і пізніше не раз зустрічав земляків.

Наші земляки | Переглядівросмотров: 628 | Автор: Олександр Неситов | Додав: admin | Дата: 20.05.2010


   Ми жили в селі Попудня. Колгосп був передовим, землі – родючими, а люди страждали – не було що їсти. У 1937-1938 рр. перевиконали план, але влада вимагала ще більше, та голова колгоспу сказав, що спочатку має розрахуватися з працівниками. Мій батько працював рахівником у цьому колгоспі і був репресований у 1938 році. Нас називали дітьми ворога народу. Мамі довелося самій виховувати п’ятьох дітей. Мені й досі так і не вдалося розшукати батька. За часів Хрущова він був реабілітований та надіслали повідомлення, що батько помер у 1945 році від міокарду серця. Де – не повідомлялося.

Наші земляки | Переглядівросмотров: 680 | Автор: Олександр Неситов | Додав: admin | Дата: 20.05.2010

   В 1941 році, коли почалася Велика Вітчизняна війна ми приїхали у Верхнячку на пункт збору, і там мене та ще 26 чоловік відібрали для підпільної партизанської боротьби та відправили додому. А там батько зразу ж: «Чого прийшов? Втік?». Пояснив йому все після чого зв’язався з командиром загону Тодорчуком Михайлом Давидовичем. Направили мене на залізницю до Ф. Кравчука. Почав працювати вагонним майстром. Працювали, як могли, виконуючи всі вказівки – постійно тримали зв’язок з іншими підпільниками на залізниці, важливі цінні поїзди відправляли під укіс, розклеювали листівки, влаштовували різні диверсії.

Наші земляки | Переглядівросмотров: 568 | Автор: Олександр Неситов | Додав: admin | Дата: 20.05.2010

   Микола Павлович Мазурик - людина відома в Христинівському районі: учитель, поет, драматург, гуморист, артист самодіяльного театру, позаштатний кореспондент районної газети «Трибуна хлібороба», учасник хору ветеранів, патріот, учасник бойових дій, активний громадський діяч. Людина з небайдужою душею, наставник молоді, жива легенда.

Наші земляки | Переглядівросмотров: 980 | Автор: Пошуковий загін "Юнність" | Додав: admin | Дата: 15.05.2010

   Повстання відоме під назвою Коліївщина зазнало поразки: 26 червня 1768 року ватажків повстання Максима Залізняка та Івана Гонту було підступно схоплено російськими посіпаками; разом з ними у полон потрапило близько трьох тисяч селян і козаків, безліч яких було страчено, замучено, закатовано. Відрубану після тижневих катувань голову Івана Гонти поляки прибили до воріт Могилева (Подільського), а Максима Залізняка росіяни, піддавши катуванню, заслали у Сибір. Дружину і чотирьох дочок Гонти доставили з с. Розсішок в Умань, де кілька разів прилюдно висікли різками і відправили на заслання. Єдиного сина Гонти гайдамацький сотник П. Уласенко зумів вивезти до Молдавії. Про його подальшу долю майже нічого не відомо. Так пишуть історики.

Наші земляки | Переглядівросмотров: 1092 | Автор: О. Неситов, В. Слободяник | Додав: admin | Дата: 18.04.2010

   Вранці 12 січня розпочалася Вісло-Одерська операція ударним угрупуванням військ 1-го Українського фронту, зосередженим на Сандомирському плацдармі. Радянські війська відкрили ураганний вогонь по противнику, нанісши йому великих втрат. Німецькі війська почали відступати. В рамках Вісло-Одерської операції 1-й Білоруський фронт провів Варшавсько-Познанську, а 1-й Український фронт – Сандомирсько-Селезьку операції.

Наші земляки | Переглядівросмотров: 749 | Автор: Л.С. Сопова | Додав: admin | Дата: 18.04.2010

   Стрімко летять роки. Невпинний плин людського життя змінює покоління, відходять у вічність свідки історичних подій, які для нас – українців - відлунюються вже 65-й рік. У кожній сім’ї в переказах від дідуся і бабусі до внуків передаються спогади про жахливі роки Великої Вітчизняної війни. Згадаймо слова, сказані пророком Мойсеєм більш як три тисячоліття тому: "Тільки бережись... щоб тобі не забути тих справ, котрі бачили очі твої... і повідай про них синам своїм, синам синів твоїх". Пророчі й вічні слова.

Наші земляки | Переглядівросмотров: 807 | Автор: Калиндрузь Любов Миколаївна | Додав: admin | Дата: 06.04.2010

   Надворі промінчики сонця розтопили зимову ожеледь, дзюркочуть струмочки, прокидається природа а ми йдемо до дому чоловіка, що вже не один місяць прикутий тяжкою хворобою до ліжка. Осташко Іван Петрович … Про його долю і поневіряння під час війни ми дізналися від дружини, яка, витираючи сльози, показала нам світлини і  розповіла:

   «Було це в роки  минулої війни . Гітлерівці примусово відправляли до     Німеччини радянських людей. Не минув цієї долі і 14- річний Іван Осташко. В ешелоні  під конвоєм солдатів перевезли до Німеччини, а там кого куди: на заводи, гірничі роботи, фільварки. Іван потрапив до заможного хазяїна. На цей час у нього працював француз літнього віку. Він ставився юнака по-батьківськи, турботливо. Попередив Івана: «Хазяїн злий, потребує тільки працювати, а годує погано. Може і вдарити.»

Наші земляки | Переглядівросмотров: 628 | Автор: Калиндрузь Богдан | Додав: admin | Дата: 05.04.2010