ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА – ЙОГО ЖИТТЯ - Наші земляки - Каталог статей - Христинівчани
Неділя, 04.12.2016, 19:17
Головна Реєстрація RSS
Вітаємо Вас, Гость



Випадкове оголошення
Наше опитування
Чи подобається Вам новий дизайн сайту?
Всього відповідей: 211
Реклама
Форма входу
Логін:
Пароль:
Категорії
Рідний край [39]
Статті про наш рідний край
Наші спортивні досягнення [3]
В даній категорії розміщуються матеріали стосовно спортивного життя нашого міста та району.
Наші земляки [67]
В цьому розділі розміщуються статті про жителів нашого краю.
Творчість Христинівчан [17]
В цьму розділі розміщуються вірші та проза, написані нашими земляками.
Освіта, культура [13]
Різне [10]
Східнотрипільська культура на землях христинівщини [10]
Автор матеріалу - Петро Іванович Горохівський

Пошук
Курси валют
Ціни на паливо
Цены на бензин
Найближчі свята
Календар свят і подій
Статистика порталу
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Статистика користувачів

Сьогодні завітали

»Зареєстрованих на порталі
Всього: 892
Нових за місяць: 20
Нових за тиждень: 5
Нових вчора: 0
Нових сьогодні: 0
» З них
Хлопців: 672
Дівчат: 220


Лічильники статистики

Яндекс.Метрика
Головна » Статті » Наші земляки

ВІЙСЬКОВА СЛУЖБА – ЙОГО ЖИТТЯ


   Готуючи цей матеріал, ми достеменно переконались у тому, що дитяче захоплення може стати справою усього життя лише за умови надійної підтримки усієї родини, а насамперед батьків.

   Серед значної кількості непересічних особистостей, якими багата Христинівська земля, героєм сьогоднішнього сюжету ми вирішили обрати підполковника Кормільцева Павла Володимировича, командира зенітного ракетного дивізіону зенітного ракетного полку, який несе бойове чергування в м.Первомайськ Миколаївської області.

   Павло Володимирович наш земляк народився 9 листопада 1974 року в с.Орадівка. У 1991 році із золотою медаллю закінчив Христинівську середню школу №2 та вступив до Житомирського вищого військового училища радіоелектроніки протиповітряної оборони. Після закінчення військового університету за 19 років служби пройшов шлях від командира взводу до командира дивізіону. У 2010 році закінчив Національний університет оборони України. Завжди на доброму рахунку у командування, має Пам’ятний нагрудний знак Командувача Повітряних сил Збройних Сил України.

   Підполковнику Кормільцеву П.В. є чим пишатися і своїм досвідом військової служби він охоче погодився поділитися з читачами районної газети. Але в останній момент з’ясувалося, що Павло Володимирович не зможе приділити нам уваги, бо задіяний на бойових навчаннях.

   Аби не відмовлятись від задуманого сюжету, ми вирішили поспілкуватись з його мамою – Кормільцевою Надією Романівною, педагогом з 40-річним стажем, яка вже сім років очолює територіальну громаду села Орадівки

   … Затишний кабінет, привітна господиня і цікава розповідь про військову службу та становлення сина-офіцера з маминих вуст.

   Але перша фраза нас трохи збентежила. «Я була проти аби Павло вступав до військового училища, адже бачила для свого сина зовсім інші перспективи. Але він настояв на своєму і поїхав поступати сам», - вразила своєю відвертістю Надія Романівна. Та відразу ж заспокоїла: «Уже через рік зрозуміла, що мені, як матері, дуже пощастило – моя дитина захищена, одягнена, нагодована, постійно під наглядом дорослих, в дуже дружньому колективі та й ще в умовах суворої дисципліни. Що іще потрібно для маминого спокою?! До того ж  вразили позитивні зміни у поведінці сина, його світогляді уже з перших місяців навчання. Він миттєво подорослішав і змужнів, хоча коли поступав у неповних 17 років».  Надія Романівна зауважила, що саме її незадоволення вибором сина постійно спонукало його навчатись у військовому виші на відмінно та отримувати стипендію, аби довести, що він таки сам чогось вартий.

   Батько - Володимир Павлович, сприйняв вибір сина стримано: обрав шлях – йди по ньому гідно, аби честь родини не заплямити, а ми завжди тобі у добрій справі допоможемо. І батькова настанова стала для молодого курсанта правилом №1.

   Найбільше вибору юнака зрадів дідусь – Кормільцев Павло Андрійович – заслужений фронтовик, ветеран Фінської та Великої Вітчизняної воєн. Гордість за онука-офіцера, як єдиного нащадка роду Кормільцевих, надавала 70-річному ветерану наснаги та життєвих сил.

   «Так, бути офіцером –  синове покликання, а військова служба – це його життя» - переконана Надія Романівна. Активна життєва позиція Павла, його працелюбність та наполегливість,  бажання створити гідні умови служби для підлеглого особового складу завжди знаходять підтримку у його батьків як слушною порадою, так і доброю справою на кшталт - «надати допомогу в оформленні народознавчої світлиці у військовій частині».

   Тішить мамине серце і те, що синова служба сьогодні по праву оцінена державою. Адже цього річ її Павлик отримав від Міністерства оборони власну, таку довгоочікувану квартиру. А її  онука, 16-річний син Павла, мріє бути схожим на батька - також стати військовим.

   «Я вважаю, що це гідна відзнака. Але, ні в якому разі, Павло не збирається зупинятись на досягнутому. Він мріє закінчити Інститут державного управління Національного університету оборони України. І ми, звісно, усією родиною йому у цьому допоможемо!» - підсумувала розповідь про сина Надія Романівна.

   А на завершення нашої розмови зазначила: «Матерям не треба боятися, що їх сини ідуть в армію. Адже захист Батьківщини – це захист найдорожчого: своєї родини, своєї матері! Куди страшніше, коли діти байдикують та вештаються по барах. Це втрачене покоління. І саме цього треба боятися.  Бажаю усім матерям мудрості і виваженості у виборі життєвого шляху для своїх дітей, щоб вони могли потім ними пишатися.»

   Коли статтю вже було написано, нам вдалося зв’язатися з підполковником Кормільцевим В.П. телефоном. «Якби у мене була можливість знов обирати професію, я б не вагаючись обрав професію військового. Адже це – мужність, патріотизм, гідність, а головне стабільність та упевненість у завтрашньому дні. Низький синівський уклін і безмежна шана моїм батькам за підтримку, бо своїми досягненнями  я завдячую саме їм» - почули ми теплі слова вдячності рідним.

   А від колективу Христинівського райвійськкомату хочемо побажати родині Кормільцевих міцного здоров’я , достатку та злагоди, а також нових визначних здобутків у справі служіння Батьківщині.

Підполковник С.А. Березюк, військовий комісар;
О.В. Вусата, головний спеціаліст Христинівського РВК

Категорія: Наші земляки | Додав: admin (06.11.2013) | Автор: С.А. Березюк, О.В. Вусата
Переглядів: 772 | Теги: життя, земляк, військо, обличчя | Рейтинг: 0.0/0